Екологічні проповіді на П'яту неділю Великого посту

(Євр. 9, 11-14)

11 Христос же, з'явившись як архиєрей майбутніх благ, через більший і досконаліший намет, що зроблений не людською рукою, тобто не земної будови, - 12 і не з кров'ю козлів та телят, але з власною кров'ю, - увійшов, раз назавжди у святиню і знайшов вічне відкуплення. 13 Бо коли кров волів і козлів та попіл із телиці, як покропить нечистих, освячує, даючи їм чистоту тіла, 14 то скільки більше кров Христа, - який Духом вічним приніс себе самого Богові непорочним, - очистить наше сумління від мертвих діл, на служіння Богові живому!

В одному з біблійних псалмів сказано, що Бог дивний у своїх святих. Це означає, що через вибраних і наповнених Божою благодаттю людей Господь після свого вознесіння продовжує звертатися до нас - теж обраних та особливих своїх друзів. Саме тому на Службі Божій читається не лише Євангеліє – безпосередні Божі слова та дії, але також і Апостол – слова та дії апостолів та їхніх учнів, крізь які Христос продовжує бути актуальним для нас. За волею Божою маємо шанс подумати над Божою присутністю та дією через новозавітний біблійний уривок  послання до євреїв.

Цікавою є мова біблійного автора про кров козлів і телят та її протиставлення крові Христовій. Мимоволі пригадується образ вавилонської вежі у Святому Письмі Старого Завіту, цих руйнівних людських технологій, які призводять до трагічних наслідків. Цей епізод означає, що людство після гріхопадіння намагається створити й будувати своє благополуччя самостійно, опираючись лише на власні тактичні сили та спроможності. На цьому шляху людям під руки потрапляють навколишні природні ресурси, застосування яких сприяє  прогресові. Однак усі ці односторонні, не пов’язані з Богом зусилля є не творчими, але споживацькими, тому вихолощують як усе довкола, так і самих людей. Ті, хто «кров’ю козлів та телят» утверджує у світі благополуччя для себе, нації й усіх людей загалом, приречені стати споживачами, котрі знищують, не відновлюючи, виснажують, не економлячи довколишнє Боже творіння, призначене для Нього самого і для кожної людини. Ті, хто збагачуються на «крові» природного довкілля, – його знищенні, споживацькому використанні земних ресурсів: газу, води, повітря, корисних копалин - навіть не через десятиліття, а через  кілька років переконуються: «кров козлів і биків та попіл з телиці, як покропить нечистих, освячує, даючи їм чистоту тіла». Тобто йдеться лише про тимчасове благополуччя, дохід та спокій. Проте постраждала від цунамі, землетрусів, хвороб, епідемій, пандемій та людських смертей планета змушує замислитись. Замислитись над тим, що споживацьке ставлення до природи, відсутність екологічної поваги до цього відблиску краси й гармонії Творця не дає перспектив вічного життя, благополуччя, миру в Господі.

Екологічне навернення людських свідомості та дій має відбутися через зміну векторів від «крові козлів та телят», себто від споживання природи та її ресурсів, до «крові Христа», тобто всебічного благодатного єднання з Христом. Досвід життя у Христі веде до глибинного усвідомлення всього навколо як дару Всемогутнього люблячого Творця, у якому, як і в нас, вирує Його життя. І лише тоді – творчого, бережливого, компенсаційного використання Божих багатств її лона.

Наскільки треба бути з’єднаним із Христом церковним таїнственним життям, наскільки слід переживати стан постійного покаяння та освячення через духовну боротьбу із пристрасними схильностями та через чеснотливе життя, щоб не споживати, але бережливо користуватися Божим творінням, зменшуючи виснажливий, руйнівний, споживацький тиск на нього. Лише Христос здатний очистити «… наше сумління від мертвих діл, на служіння Богові живому!», присутньому та діяльному в світі природи.

Єднання з Христом через постійне покаяння – це шлях навернення до Бога. Це єдиний варіант забезпечення благополуччя, миру, щастя для себе самих, цілих націй-народностей, усього людського світу в лоні чудесної природи та її ресурсів – усіх цих Божих творінь та неймовірних дарів!

священик Дмитро Сенейко,

референт із питань екології

Самбірсько-Дрогобицької єпархії

 

Дорогі у Христі брати і сестри! Сьогодні уже п'ята неділя  великого посту, яка нагадує, що залишилось зовсім небагато часу до торжества усіх свят  - Христового Воскресіння. І тут слушним буде запитання: чи ми з вами належним чином підготувалися до цього величного торжества? Чуємо з науки сьогоднішнього Євангелія, як наш Спаситель готує своїх апостолів і промовляє, щоб ми мали бажання почути та прийняти його науку любові. Євангелист Марко розповідає: одного разу Ісус, узявши дванадцятеро, почав говорити, що має з ним трапитися, тобто попереджає учнів про прийдешні події, щоб тим самим підготувати до небезпек, які їх будуть очікувати.

На  сьогодні подібні катастрофи відбуваються з  Божим створінням. Господь попереджає, що нас очікуватиме, якщо зійдемо з дороги правди. Церква -  як Західна, так і Східна - уже не перший рік взиває до сумління цілого людства, наголошуючи,  що всім нам загрожує небезпека, якщо не навчимося правильно ставитися до Божого дару - сотвореного ним світу. Адже соціальна несправедливість, відсутність доступу чистої води та брак їжі є наслідком неправильного господарювання. У гонитві за  збагаченням ми забуваємо про потреби свого ближнього.

Та чи все є настільки песимістичним? Проблеми таки існують, вони справді серйозні, адже, за прогнозами багатьох науковців, у майбутньому нас очікує переселення, пов`язане не з пошуками кращого робочого місця чи заробітної платні, а, як би це банально не звучало, у пошуках їжі. Майбутні негаразди людства виникатимуть через суперечки за володіння достатньою кількістю води та їжі. Проте ми з вами маємо можливість попередити чи принаймні мінімізувати ці потрясіння для людства. Ось приклад: учора, 24 березня 2018 року, по всьому світу відзначено Годину Землі - щорічне міжнародне дійство, започатковане Всесвітнім фондом природи, котре проводиться останньої або передостанньої суботи березня і закликає людей, організації та комерційні установи вимкнути необов'язкове світло та електричні пристрої на одну годину, щоби привернути увагу до екологічних проблем планети. Уперше Година Землі була організована Всесвітнім фондом природи Австралії у 2007 році, світову підтримку отримала в 2008 році. Наша країна приєдналася до цієї акції в 2009 році. Отож, бачимо, що небайдужість кількох осіб до проблем довкілля об`єднала значну кількість людей по цілому світу.

Кожен із нас має обов'язки, дані Творцем, - берегти та примножувати те, що отримали. І тут навіть не йдеться про якусь конфесійність чи приналежність до певної релігії,  бо усі вони одностайні у цьому питанні; ми маємо бути дружніми та люблячими щодо наших дарів, які використовуємо. Так, кожен із нас має обов'язок віднайти втрачений свій дар дияконії та зобов'язаний виконувати волю Творця у збереженні довкілля та біорізноманіття. Саме зараз, у час пробудження від зимових холодів, спостерігаємо проблему первоцвітів. Чи кожний із нас знає про цю проблему? Що  особисто я зробив, щоб її попередити? Чи я взагалі цікавлюся проблемами довкілля? Ці питання для кожного є екологічним іспитом сумління, і від нашої байдужості чи небайдужості залежить, чи  стане світ заручником нашої діяльності.  

Цікавим моментом чи радше одним із акцентів сьогоднішнього Євангелія є прохання двох братів, адже радикально відрізняється від науки Спасителя. Чи не є прохання Якова та Івана схожими до наших щоденних? Бажання отримати кращі місця "цього світу" призводить до катастрофічних наслідків. Людське бажання володіти та керувати усім засліплює природне покликання бути добрим управителем. Щоб вийти з тенет цього гріха, потрібні зусилля, яких кожен має докладати у власному житті. Час Великої Чотиридесятниці має за мету відкрити кожному з нас Божу волю, як визначає стосунки людини та створіння. Кожний уже сьогодні вирішує, у якому напрямку піде людство завтра: чи буде це гармонія в усьому, чи хижацьке споживання отриманих дарів.

Отож, підсумовуючи сьогоднішню екологічну  екзегезу на Євангелія від Марка, маємо зрозуміти: щоб людство взагалі могло існувати,  слід змінювати власне життя вже сьогодні. Адже втрачені дні не повернемо ніколи. Від кожного  з нас залежить, у якій домівці житимуть наші діти та нащадки.

На завершення процитую пораду одного американського біолога: "Багаті мають жити простіше, щоб бідні взагалі могли жити". Амінь.    

отець Роман Романович,

референт із питань екології

Київської  Архієпархії

Фото: Propovidnyk

Дані проповіді були підготовані в рамках проведення Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2018 р