( Еф. 5, 9-19)

У минулу Хрестопоклонну неділю ми мали чудову нагоду нашими духовними очима по-особливому поглянути на хрест. І не лише подивитись, а й ушанувати, уклонитись і навіть поцілувати. Ми вшановували знаряддя тортур і страждань нашого Господа і Спасителя, які він витерпів з любові до людства. Це ціна нашого спасіння – визволення від вічної смерті, причиною якої є гріх. Пригадування про любов Христа і Його страждання заради нас додало сили не знеохочуватися, не падати духом у боротьбі з гріхом у часі Великого Посту, а вести її далі.

Сьогоднішня неділя нам пригадує: боротьба, яку ми ведемо, є найперше духовна. Хоч у ній ми і вживаємо видимих середників, таких як: довша молитва, піст – умертвлення, милостиня – добрі діла, однак це лише засоби, якими прагнемо осягнути більшого, того, що всередині людського серця, у прихованих і невидимих закутках нашої душі. Апостол Павло у посланні до ефесян про це каже так: «Нам-бо треба боротись не проти тіла й крові, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах» (Еф. 6,12). Наша духовна боротьба – це війна проти духів, які були невірні Богу і прагнуть підкорити собі людей через гріх. Вчиняючи його, тобто порушуючи Божу волю, людина віддаляє себе від Бога і втрачає Його синівство, а стає на сторону Божого противника і стає його рабом. Хто чинить гріх – стає невільником гріха. Христос для цього і прийшов, щоб визволити нас від рабства гріха і дати нам силу боротися з ним.

Першим кроком до свободи Божих дітей є пізнання Божої волі. Про це пригадує нам сьогодні апостол Павло в уривку з послання до ефесян, яке ми чули: «Тож уважайте пильно, як маєте поводитись, - не як немудрі, а як мудрі, використовуючи час, бо дні лихі. Тому не будьте необачні, а збагніть, що є Господня воля» (Еф. 5,15-17). Кожна людина, якій Господь дав дар життя, покликана пізнати і сповняти Божу волю. «Воля Божа – святість ваша…», - продовжує навчати апостол Павло у першому посланні до Солунян (4, 3).

Святість – це одна з прикмет нашого Творця. Він є Джерелом святості, яку ми покликані здійснити, втілити в життя. Ця святість повинна охоплювати не лише всю людину, а навіть і те, до чого вона дотикається, що перебуває довкола неї. Іншими словами, усе навколишнє середовище мало б відчувати на собі дотик Божої святості. Проте сьогодні з усіх сторін чути стурбовані повідомлення про небувале забруднення, засмічення і руйнування природи. Чи це не є тривожним сигналом того, що людство віддаляється від Джерела святості і, як наслідок, втрачає її? А це відбивається на всьому, що знаходиться довкола нас.

Шукаючи цілісного навернення, важливо пригадати собі і про наше екологічне покликання. Для нас Всевишній створив світ і доручив нам опіку над ним. Чи не забули ми про Божу волю щодо всього створеного? Пам`ятаймо про те, що саме нам, людям, Господь доручив піклування і догляд за створеним світом. Людині Господь визначив дуже відповідальне місце, і якщо не усвідомити цієї відповідальності, – наслідки будуть трагічними не лише для фізичного життя людини, а й для духовного. Бо, не сповняючи Божої волі,  чинимо гріх.

«Екологічні біди сучасності, – зазначив колись блаженної пам’яті Любомир Гузар, – це овочі наших гріхів, тому для їх вирішення слід покаятися і навернутися до Бога». Тому, провадячи боротьбу з гріхом, поборюймо і наші екологічні гріхи. Намагаймося так зорганізувати наш побут, щоб  якомога менше негативно впливати на природу. Важко уявити, якого значного забруднення завдає лише одна неналежно утилізована пальчикова батарейка.

Звичайно,  дбайливе ставлення до природи вимагає додаткових зусиль. Візьмімо за приклад догляд за могилами. Нелегко відмовитись від пластикових квітів, натомість посадити і доглянути живі. Але в цьому і полягає сенс нашої боротьби: поборюючи труднощі, виконувати Божу Волю.

Сьогодні Церква у своїх молитвах про заступництво звертається до преподобного Івана Ліствичника. Цей монах провадив духовну боротьбу у пустині. У кінці свого подвижницького життя описав набутий досвід у книзі «Драбина досконалості» або, як її ще називають, «Сходи до раю». Свою духовну боротьбу святий описує як шлях безперервного і нелегкого поступу по сходинках пізнання Бога і самого себе. У своїй праці він описує людські вади і осмислює можливості їх усунення. Книга поділена на тридцять розділів. Двадцять три розділи книги описують гріхи та способи боротьби з ними, а решта сім – чесноти та способи їх надбання. Сьогодні для нас цей святий подвижник є прикладом невтомності і відваги у боротьбі з гріхом у всіх його проявах.

Час Великого Посту – це час нашої духовної боротьби, метою якої є зростання у святості. Відкриваючи наші серця до Бога, запалившись бажанням виконувати Його волю, перемагаючи наші пристрасті і гріхи, ми зростаємо у святості, наповнюючи себе плодами Святого Духа. Цей духовне зростання неминуче відчують наші ближні, а також і все Боже творіння. Хтось зі святих повчав: «Освяти себе - і тисячі довкола тебе освятяться». Думаю, цей вислів можна розширити: освятивши себе – освятимо все довкола себе. Амінь.

Підготував: о. Володимир Лещишин, екореферент Луцького екзархату

 

«Вірю, поможи моєму невірству!»

(пор. Мр. 40 зач., 24)

Дорогі брати та сестри! Кожен християнин повинен бути дуже щасливим від  усвідомлення того, що є вінцем Божого створіння. На сьогодні маємо багато формальних християн. Завдяки своїм батькам, дідусям чи бабусям вони стали віруючими, але власним життям засвідчують цілком протилежне, не цінуючи того дарунка, що дає їхній Творець, – бути дітьми Божими.

На жаль, сучасний світ заохочує багатьох відкинути християнські моральні цінності та прожити земне життя «на повну», що і робить багато людей, навіть ті, котрі були хрещені, котрим була дана можливість продовжити діло нашого Творця. Захоплюючись цим світом, людина втрачає більше, ніж, як їй здається, здобуває.

Через надмірне захоплення земними речами людина втрачає віру у свого Творця, дозволяючи нечистому духові увійти в неї та запанувати над нею. Така опанована злим духом істота вже ніколи не віднайде спокою, диявол завжди буде нашіптувати їй: «Тобі мало! Бери ще більше! Нічого не слухай про споживацьку ментальність! Вони щось повинні говорити». Вона стає невільником, рабом, який працює все життя, не знаючи справжньої цілі та мети свого існування. Людина втрачає все, не хоче нікого чути, бо знає своє. Така людина втрачає щось дуже цінне – віру у Бога-Творця. Іван Золотоустий говорить: «Посеред усяких обставин, мої дорогі, ми потребуємо віри, бо віра – це мати чеснот, лік на спасіння. Без неї ми не в силі зрозуміти ніякої науки про високі справи. А ті, що не мають віри, подібні до людей, що хотіли б переплисти море без корабля» (св. Іван Золотоустий, Гомілія 33).

Сьогоднішнє Святе Євангеліє говорить про те, що Господь звільнив людину від злого духа, наголошуючи, що «…все можливо тому, хто вірує» (пор. Мр. 40 зач., 23). Брак віри в Бога на сьогодні перетворює багатьох людей на споживачів, котрі бездумно нищать те, що Він створив для нас та всіх прийдешніх поколінь. «Вірою ми знаємо, що світ створений словом Божим, так що видиме з невидимого постало… Без віри неможливо подобатися Богу, бо хто приступає до Бога, мусить вірити, що він існує і дає нагороду тим, які його шукають» (Євр. 11, 3,6).

Такий егоїзм багатьох дозволяє злому духові запанувати над людиною, знищити її та її ближнього. Диявол на сьогодні має велику силу в цьому світі, і  дають її люди, котрі у своєму ближньому перестали бачити образ і подобу Божу, котрі у Богом створеному світі бачать лише матерію, якою можна скористатися з власними цілями. Іван Золотоустий навчає: «Диявол – наш невблаганний ворог. Він веде з нами непримиренну боротьбу. Ми не клопочемося стільки про наше спасіння, скільки він – про нашу загибель… Диявол багато нам обіцяє, але не для того, щоб нам дати, а щоб від нас узяти» (св. Іван Золотоустий, Гомілія 13).

Такі люди забули, що є покликані до важливих справ – продовжити діло Творця, удосконалювати Ним створений світ. Людина мусить усвідомити: лише будучи з Богом, вона може стати щасливою, лише Господь може наповнити її життя справжнім сенсом, який допоможе їй не шкодити собі,  своєму ближньому та довкіллю. Як важливо людині побачити Бога в Його творінні, а найперше - у  ближньому, що носить Його образ та подобу, а також у всьому прекрасному, що нас оточує.

 Сам Господь є тим лікарем, що допомагає звільнитися нам від пут диявола. Тому, ми, як християни, зобов’язані запросити Його у своє життя! І навіть якщо нам бракує відваги та віри, скажімо ті слова, які промовив батько зі сьогоднішнього Євангелія: «Вірю, поможи моєму невірству!» (пор. Мр. 40 зач., 24).

Сьогодні справжній християнин не може бути байдужим до того, що відбувається навколо нього, не може німо споглядати гріх, який бачить. Господь очікує від нього реакції як від дбайливої та вдячної дитини Божої, котра розуміє, який цінний дар від Нього вона посідає. Не можемо бути глухими щодо тих проблем, які сьогодні переживає  наш спільний дім – Земля.  «Всевишній створив світ для людини і доручив їй опіку над ним. Це означає, що ми повинні мудро господарювати, шануючи той порядок, який він встановив», - повчає Блаженніший Любомир (Гузар).

Дорогі у Христі! Коли ми відчуваємо, що знесилилися ритмом земного життя і через це збайдужіли до всього, що нас оточує, мусимо розуміти: така поведінка та ставлення є від диявола. І сьогоднішнє Євангеліє дає нам відповідь, як від усього цього нам звільнитися – «…молитвою та постом» (пор. Мр. 40 зач., 29).

Свята чотиридесятниця є чудовою нагодою для кожного із нас зміцнити власну віру, побачити в нашому житті Бога, котрий звільняє  від пут диявола та допомагає побачити себе та Ним створений світ очима люблячої та вдячної дитини Божої. Амінь.

Підготував: о.Микола Пришляк, екоркферент Львівської архієпархії.

Фото: Propovidnyk

Дані проповіді були підготовані в рамках проведення Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2018 р