«Природа – не стаканчик для одноразового використання»

Церква закликає до екологічного навернення

Екологічний стан нашої Планети викликає дедалі більше занепокоєння. Нові температурні рекорди, широкомасштабні лісові пожежі, затяжні дощі та катастрофічні повені, – все це лише деякі з довгого переліку симптомів важкого захворювання планети, яке науковці називають екологічною кризою. Пошкодження природного довкілля стало настільки вагомим, що вже сьогодні становить реальну загрозу для здоров’я та життя людей. Для вирішення цих проблем доконечними є спільні зусилля всіх учасників суспільного процесу. У цьому Церква також не залишається осторонь.

На початку вересня відбулося «зелене паломництво» Ради Єпископських Конферецій Європи (CCEE), у якому взяло участь близько п’ятдесяти єпископів та представників екологічних комісій Католицької Церкви з різних країн. Метою цього заходу було пригадати усім мешканцям континенту, що піклування про добро Божого створіння – природи – належить до основоположних християнських обов’язків. Настав час говорити про це відверто, відкрито й на усіх рівнях. До цього спонукає саме життя, стан нашого довкілля, яке з кожним роком вибухає усе новими екологічними і техногенними катастрофами. А причина цього – надмірне втручання людини у природу, у той порядок речей, який сотворив Бог. Однак, виглядає, що сучасна людина, забула про це. Церква вправі нагадати…

Представником від України на цьому поважному екологічному зібранні був професор морального богослов’я Івано-Франківської теологічної академії, керівник бюро з питань екології УГКЦ доктор Володимир Шеремета. 

– Пане професоре, як виглядав цей захід? На чому особливо наголошували представники Європейських Церков?

– Наше екологічне паломництво під назвою «Надія для створіння» тривало п’ять днів і розпочалось у базиліці угорського міста Естергом, а закінчилося молитвою за збереження світу, що створив Бог, у духовній святині Маріацель в Австрії. Особливу увагу в конференційній частині заходу зосередили на таких двох актуальних проблемам: забрудненню води і питанню екологічно відповідального енергозабезпечення. Однак основний акцент був поставлений на тому, щоб домогтися екологічного навернення в свідомості і в серці людей. Делегати форуму наголошували на важливому значенні «спадку цінностей, які випливають з біблійної, святоотцівської та богословської традицій, що закорінені у людському розумі і запропоновані людству через Соціальну доктрину Католицької Церкви». Наголошували на важливості спільної молитви, співпраці з іншими християнськими Церквами задля покращення стану довкілля. Доброю нагодою для цього є долучення до екуменічної ініціативи «час створіння» – спільної молитви, яка триває від 1 вересня до 4 жовтня, і в якій уже беруть участь багато Церков різних традицій. Це час молитви в цьому наміренні і час різних природоохоронних акцій.

– Як Ви вважаєте: що треба нагадати сучасній людині, говорячи про використання природних багатств? Що каже про це Біблія?

– Принципову відповідь на це питання дає Святе Письмо, яке уже на перших сторінках повідомляє про особливе екологічне покликання людини, яке полягає в тому, щоб «порати і доглядати» (Бут. 2, 15) світ, який створив Бог. Зрозуміло, що біблійне уповноваження «доглядати» аж ніяк не може означати надання «ліцензії» на хижацьку експлуатацію навколишнього середовища та його перетворення на пустелю чи на сміттєзвалище, але вимагає великої відповідальності щодо природних благ, які дарував Бог. Людина покликана ставитися до довкілля по-божому, тобто з Божою мудрістю та любов’ю, пам’ятаючи, що кожна істота та світ природи загалом є витвором Божої премудрості. Більше того, ми, християни, маємо трактувати довкілля як місце Божої присутності, як Божий храм. У цьому сенсі зловикористання Божих дарів природи та пошкодження довкілля є гріховним актом святотатства.

– До якої заповіді можна підвести бережне ставлення до довкілля? Не всі люди знають, що треба сповідатися, якщо хтось насмітив у лісі…

– Справді, сьогодні ще не усі люди усвідомлюють, що безвідповідальне, шкідливе ставлення до довкілля належить до гріха. Але про це чітко навчає Церква, уряд Церкви. Екологічний гріх чи гріх руйнування природи – це є гріх найвищої категорії важкості. Його відносять до гріхів, які кличуть про помсту до неба і ставлять в один ряд з таким гріхом як навмисне чоловіковбивство. Це є гріх проти п’ятої заповіді. Руйнуючи і забруднюючи довкілля, людина вбиває саму себе, бо вона є невід’ємною складовою цілісного організму Божого створіння. Забруднюючи повітря, вона потім ним дихає. Забруднює воду – потім її п’є, забруднює землю – потім споживає забруднені продукти. Людина сама шкодить своєму здоров’ю, загрожує своєму життю та життю інших людей, а це є гріх проти п’ятої Божої заповіді. Цей гріх також можна вважати гріхом проти сьомої заповіді “Не вкради”. Природа – не пластиковий стаканчик для одноразового використання. Вона дана усім людям і майбутньому поколінню також. Ми маємо нею відповідально користуватися і в доброму стані передати майбутнім поколінням. Якщо ж її знищимо – вчинимо акт крадіжки. Це усе потрібно добре переосмислити, зрозуміти. Вже сьогодні через брак ресурсів виникають воєнні конфлікти. Багато людей через природні катаклізми втрачають засоби, потрібні для життя, і стають кліматичними біженцями. Якщо ми не зупинимо хижацьке використання природних ресурсів, руйнування самої природи, ці явища будуть прогресувати.

– Сьогодні особливо актуальним є питання: наскільки глибоко можна втручатися людині у природні процеси? Завдяки науково-технічному прогресові людина стала доволі розумною, може самостійно виводити нові види рослин, клонувати тварин і навіть людей, не кажу вже про зміни течій рік і тому подібне…

– Якщо взяти до уваги, що світ, в якому ми живемо, є спільним природним (Божим) домом, то звісно, що цей дім треба підтримувати в порядку, в чистоті, а також відновлювати, якщо попередньо завдали шкоди. Однак, коли людина ставить себе на місце Бога-Творця, кардинально міняючи архітектуру природи, то це може мати згубні наслідки. Церква навчає, що так ми викликаємо повстання природи і наражаємо себе на смертельну небезпеку.

Християнська етика є теоцентричною, тобто Бог є в центрі Всесвіту. Згідно з цією доктриною, все, що існує, – це Боже створіння, яке має внутрішню цінність, і за своє ставлення до довкілля потрібно буде скласти звіт перед нашим спільним Творцем. Учительський Уряд Церкви не подає чіткої та диференційованої програми для проведення наукових дослідів, але радше подає загальні етичні принципи. Одним із перших є: «Не нашкодь!»

– І конкретне запитання: як по-християнськи можна вирішити проблему бездомних тварин? Зараз їх масово стерилізують. Чи можна це робити?

– Стерилізацію безпритульних тварин оправдовують як «менше зло» чи засіб гарантування безпеки людей. Однак, з християнського погляду і загалом, гуманніше було б забезпечити їх відповідними притулками, як це є у багатьох країнах Європи. Але, зрештою, для ефективного вирішення будь-якої проблеми треба шукати й усувати її причини. У цьому сенсі треба дати відповідь на питання: а звідки беруться безпритульні тварини? І, відповідно, насамперед намагатися боротися з тим, щоб люди не залишали тварин без нагляду.  

– Останніми роками у супермаркетах появляється усе більше «штучних» продуктів, вирощених за інтенсивними технологіями, з додаванням смакових добавок, барвників, засобів для довготривалого збереження. Люди це споживають і все більше хворіють. Що Церква може сьогодні сказати цим підприємцям аграрного бізнесу, які думають тільки про власні прибутки, а не про здоров’я людей?


– Церква закликає всіх людей до відповідального життя перед Богом та ближніми. Цей заклик стосується кожної людини у всіх сферах її життя та діяльності. Насамперед кожен має піклуватися про своє здорове харчування, і перед покупкою продукту перевірити, чи не містить він шкідливих для організму добавок, наприклад, канцерогенних консервантів, вміст яких обов’язково має бути зазначений на упакуванні. З іншого боку, важкою провиною проти здоров’я та життя є пропонувати споживачам отруту в харчах.

Тут повинні відповідально поводитися як споживачі, так і ті, хто щось пропонує. Багато підприємців справді такими нечесними методами роблять свій бізнес. Я як фахівець зі сфери етики можу сказати таке: потрібно відповідально ставитися до того, що пропонують чи в аптеці, чи в супермаркеті. Щоб собі не нашкодити, треба мати певні знання щодо шкідливості речей, а особливо продуктів чи харчових добавок, які нам пропонують до споживання. Багато з них негативно впливають на наше здоров’я, викликають онкологічні захворювання, алергії. Також дуже уважно треба читати написи на упаковці і не купувати отрути для себе і своїх близьких. Це – вихід у тій ситуації, коли контрольні органи не спрацьовують, коли немає відповідальності виробників (а це передусім їхня відповідальність). Вони б не мали пропонувати такого, що шкодить здоров’ю людей, виходячи зі згаданого вище принципу «не нашкодь!».

У цьому контексті можу сказати, що наше бюро з питань екології рік тому випустило спеціальний посібник – «Екологічний дороговказ». Там є 22 теми як людина може відповідально ставитися до довкілля, є поради, таблиці шкідливих добавок, з якими треба бути обережними, бо серед них є надзвичайно отруйні. Церква не має влади – вона не може контролювати виробників, карати їх. Це – компетенція держави, а Церква навчає певних принципів і пропонує інформацію, над якою потрібно задуматись і взяти до уваги під час прийняття особистих повсякденних рішень.

– Чи загрожує людству продовольча криза? Її вже пророкують – через 20 років. Як вирішити цю проблему чи радше їй запобігти?

– Унаслідок безвідповідального господарювання людини площа плідної землі зменшується кожного року на 6 мільйонів гектарів. Якщо подібні темпи деградації землі продовжаться і надалі, то, за прогнозами ООН, людство вже до половини 21 століття може втратити 1/3 ґрунту від площі, якою володіло ще у 70-х роках двадцятого століття. Звісно, що за таких обставин продовольча криза стане глобальною проблемою для мільярдів людей та поставить під питання всесвітню безпеку.

Якщо ми будемо ставитись до землі не як хижаки та нещадні експлуататори, які бажають отримати якнайбільший зиск, до того ж якнайшвидше та будь-якою ціною, але як добрі господарі, тоді і земля віддячить нам за це щедрими плодами. Треба не допустити до цього, намагатися усунути причини. Екологічна проблема, тобто і продовольча криза – це щось подібне до хвороби: краще цьому запобігти, ніж лікувати. Треба мобілізувати всі зусилля, бережливо ставитися до землі, а не втрачати мільйони гектарів через нашу безгосподарність та потяг до наживи окремих людей. Відновлення землі – це надзвичайно тривалий, трудомісткий процес і фінансово затратний. Тут потрібні і зусилля держави, і розуміння людей, що жити на планеті треба відповідально у стосунках з ближніми, суспільством, майбутніми поколіннями і насамперед із Творцем – Богом.

 

Розмовляла Олеся Пастернак

Джерело: dukhovnist.in.ua