Читання Апостола (Євр 11,24-26;32-12,2)

Тому і ми, маючи навколо себе таку велику хмару свідків,
відкиньмо всякий тягар і гріх, що так легко обмотує,
і біжімо витривало до змагання, що призначене нам,
вдивляючися пильно в Ісуса, засновника й завершителя віри
(Євр 12, 1-2)

Дорогі у Христі сестри і браття! У сьогоднішньому читанні ми чуємо гучний заклик апостола Павла до глибоко-усвідомленого християнського життя. Життя, яке не має жодного компромісу із гріхом, немає жодної ознаки духовної нечистоти і є наповнене різними Божими чеснотами на взірець нашого Небесного учителя Христа Ісуса. Тож нехай у цей благодатний час Великого посту ми приглянемось уважніше до нашої душі та прислухаємось до голосу нашої совісті, щоб жити вірою у чистоті та досконалості, як до цього сьогодні у своєму посланні закликає нас апостол народів.

Плекання гігієни нашої душі є необхідним елементом нашого християнського життя. Так як кожен живий організм потребує для свого існування чистого середовища та у різний спосіб сигналізує на забруднення та потребу відновлення, так само і наша душа потребує звільнення від «всяких тягарів та гріхів» та, бути чистою і бездоганною, порівнює себе із нашим Творцем.

«Тож будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий»(Мт 5,48). Себто, бути довершеними, бути святими, бути чистими закликає нас Христос у своїй Нагірній Проповіді. Інакше всякого роду духовний бруд та гріх будуть спотворювати та забруднювати Божий образ нашої душі. Без очищення та віднови наша душа стане на дорогу Блудного Сина, який зажадав жити без батька, за своїми власними нормами і по своїй волі.

Дві неділі тому, у Євангелії, ми вже чули, чим завершилась така спроба молодшого сина і до якого низького нечестивого рівня він опустився. Ми добре пам’ятаємо, що сталося із ним без батьківського дому, без батьківської поради, без духовного життя. Гріх, який проявився у похотях тіла, у безбожних товариствах, а найперше у вчинені своєї волі, а не батьківської, змішав людину із болотом. Він зруйнував відносини між батьком та сином, він зруйнував відносини між Творцем і Його творінням. Жертвою безбожного та свавільного життя стає уся людина та уся природа. Гріх та його наслідки ми можемо побачити сьогодні повсюди. Низька мораль, різного роду залежності, хвороби, війни, природні катаклізми, занепад соціального ладу та родинних відносин – все це є тільки коротенький перелік наслідків гріха, який сьогодні нищить увесь світ «видимий і невидимий».

Без божої допомоги людина не здатна побороти гріх та його наслідки. Через святу Тайну Покаяння християни мають постійну нагоду повернутись до батьківського дому. Ми, мабуть, до кінця не є свідомі, яку ми маємо унікальну можливість безоплатно, безумовно, беззастережно пройти курс Божої терапії та розпочати процес очищення усього божого творіння, розпочинаючи від себе самого. Тому цей час Великого Посту християни повинні переживати як те «духовне змагання» за чистоту наших душ та усього довкілля.

Апостол Павло дає нам добрі взірці віри зі Старого Завіту, тих, які праведно прожили життя, оминали гріх та не забруднювали своїх душ гріховним болотом, але навпаки, прикрасили своє життя духовними подвигами та божими чеснотами. Тож і ми наслідуймо їх, а найперше – наслідуймо Христа, Який своєю смертю звільнив нас від неволі гріха, дав нам нагоду очиститись самим, щоб і ми все своє життя також очищали все Його творіння. Амінь.

Підготував: о. Василь Шафран, референт Бюро УГКЦ з питань екології Тернопільсько-Зборівської архієпархії

Євангелія від Івана 1, 43-51 (5 зач.).

Минув наш першотижневий постовий подвиг, який завершується сьогоднішньою неділею, після якої перед нами відкриється подвижницький шлях другого великопосного тижня. Господь наш Ісус Христос через сьогоднішнє євангельське читання пропонує нам подумати про Його зустріч та спілкування з Натанаїлом, одним із сімдесяти Христових учнів.

Християнин – це людина, котра, подібно до свого божественного Учителя, керується вірою, любов’ю та справедливістю у тій сфері життєдіяльності, в якій Бог дозволяє їй опинитися і діяти. Чи це держава, чи суспільство, чи це економічні відносини, чи очне спілкування, чи це наше самотнє перебування, чи власні думки – усюди від Господа є заклик від до Богоподібного мислення і дій. Чи ми, немов Филип, говоримо з Натанаїлом, чи разом із Натанаїлом беремо участь у певній таємній нараді з іншими людьми у тіні могутнього гілля смоківниці, як це було заведено у Христові часи чи навіть ще раніше, – усі мали би бути тими, в котрих немає лукавства.

Щодо ставлення християнина до природи та місця цього навколишнього Божого творіння в його життєдіяльності, то екологічна культура – теж ділянка віри, любові, милосердя і справедливості збоку кожного гідного учня свого Учителя. Це наше перебування під смоківницею, у тіні її могутнього віття, та одна з ділянок відносин і життєдіяльності, де Господь, як і в Натанаїла, не мав би знайти у нас лукавства.

Тож що можемо сказати про наше ставлення до навколишнього середовища – до Божого дару нам і сфери нашого відповідального ставлення? Чи може Бог про нас сказати так, як мовив про Натанаїла: що в нашому контакті з природою та її ресурсами ми є ті, котрі не керуються лукавством? Чи в сфері стосунків з природою, навіть базовому сприйманні її ми – учні Христові, шукачі Того, про кого Мойсей у законі писав і пророки? Чи не є перефразоване питання Натанаїла раптом частинкою нашого мислення при зустрічі з природою: а що таке добре може бути в ній? Коли мимоволі забуваємо про її божественні походження, присутність та призначення, будучи налаштовані виключно по-споживацьки до неї, а наші щоденні побутові дії супроводжуються забрудненням та вихолощеням?

Ще один дуже цікавий момент сьогоднішнього євангельського звернення Бога до нас. Ми живемо вірою в те, що Господь всюди присутній і невід’ємний від нашого життя, коли своєю присутністю пронизує кожен наш вдих і видих, не кажучи вже про божественний супровід кожного нашого задуму та вчинку. Коли ж ми можемо відчути Божу присутність поруч, Божий погляд на собі? Лише під смоківницею! Тобто лише на лоні творіння!

Можна собі лише уявити, що ж тоді ми побачимо, коли не лише просто перебуватимемо на лоні природи, але коли шануватимемо, доглядатимемо, берегтимемо, економитимемо її у кожний свій життєвий момент! Ми побачимо Бога у творінні… Відкриється Божий дар відчуття, сприймання Його перебування в навколишньому неймовірної краси світі, що є, звичайно, передусім відображенням Його краси як Творця неба і землі, всього видимого і невидимого.

Ось які шалені духовні бонуси, фактично – чесноти – можемо здобути ми, коли у сфері стосунків із природою залишатимемося християнами. Будучи позбавленими лукавства через усвідомлення належного ставлення до неї, а також через практичне обмеження екологічно шкідливого тиску у кожній своїй побутовій дії, зможемо здобути реальне відчуття Його присутності навколо себе та у собі.

Підготував: о. Дмитро Сенейко, референт Бюро УГКЦ з питань екології Самбірсько-Дрогобицької єпархії

Ці проповіді були підготовані в рамках проведення Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2019 р