Страх Божий – це дар Святого Духа, який вливає в серце людини відчуття синівської любові до Бога

Роздуми над дарами Святого Духа на завершення Великого Посту підводять нас до розуміння того, що правдивий зміст має лише те життя, у якому хрест Христовий як вияв любові Отця Небесного до Свого Створіння є єдиним дороговказом, а Третя Особа Божа на шляху повернення до Дому Отця є надійним провідником. Лише те серце, у якому вирує Життя Пресвятої Тройці, дароване Духом Животворящим, здатне зрозуміти слова Спасителя: «Як мене Отець полюбив, так я вас полюбив. Перебувайте у моїй любові» (Ів 15, 9). Таке серце втілює цю заповідь любові вже «тут і тепер», щоби, пришвидшуючи прихід обіцяного Царства Месії, разом із усім Божим Створінням відчути ту невимовну обіцяну радість (пор. Ів 15, 11).

Роздуми над значенням Страху Божого спонукають до думки, що правдивий страх перед Богом, з одного боку, є запорукою щасливого і успішного життя (пор. Пс 33-34), а з іншого цей особливий дар Святого Духа допомагає, за прикладом праведного Йова, гідно, без нарікання, витримати в часі випробувань, спокус чи переслідування (пор. Йов 2, 1-10).

Святий Дух даром Страху Божого об’єднує всі Свої дари в єдине ціле

і дарує повноту життя у Христі

Цей сьомий дар Святого Духа дає розуміння, що Страх Божий є доповненням не лише дару Побожності, але довершенням інших дарів. І хоч у переліку дарів Святого Духа цей дар перебуває на останньому місці, він, однак, дуже тісно пов’язаний з усіма іншими: він є початком і кульмінацією для дару мудрості та надійним гарантом і промотором для інших дарів. Іншими словами, Страх Божий, як початок мудрості (пор. Прип 1, 7; Прип 9, 10), замикає коло, підтверджуючи цілісність усіх Дарів Святого Духа. Саме цей дар показує, що для правдивого життя у Бозі слід посідати усі дари, які сукупно свідчать про «нове життя» у «новому Створінні».

Страх Божий – це дар Святого Духа, який допомагає здійснити

переоцінку цінностей, щоби, навчившись дивитись на світ очима самого Творця,

у Дусі Святому полюбити усе Створіння Боже любов’ю Сина Божого

Особливістю цього дару Святого Духа, який розвивається і починає діяти в житті розкаяної людини, є те, що саме завдяки йому людина стає здатною зробити перші та впевнені кроки на шляху правдивого і щирого покаяння та навернення. Кожна дитина Божа, яка втомилась від суєти і знесилилася у пошуках правдивого щастя, завдяки цьому дару починає чудово розуміти, що ні правдивого життя, ні щастя поза Богом їй не знайти. Святий Дух Своїми дарами допомагає ще глибше усвідомити, ким є людина перед ликом Всевишнього і яке місце займає у Його творчому задумі.

Можна без перебільшення вважати, що присутність цього дару в людському житті дає здатність бути за зразком Творця відповідальним і люблячим управителем Божого Створіння. Страх Божий чітко сигналізує про те, що інші дари Святого Духа – цей потужний творчий потенціал – почали ефективно працювати на розбудову Царства Божого посеред нас.

Суспільство, в якому Страх Божий як дар Святого Духа не є у «тренді», – жорстоке і несправедливе

Сучасний світ, який живе за своїми «цінностями» (інколи такими, що кардинально суперечать цінностям Царства Небесного), має власне бачення, розуміння і сприйняття довколишнього світу. Ненаситне прагнення накопичувати різні матеріальні блага, бажання посідати владу і користуватись різними привілеями, мати визнання та втішатися славою стають для багатьох синів і дочок Божих у цілому світі єдиним сенсом життя. Споживацький світ по-різному нашіптує людині, що правдиве щастя виглядає саме так, а не інакше. Але насправді це все стає солодким обманом і золотою пасткою, у яку від початку історії людства споконвічний ворог Бога, батько брехні і вишуканий руйнівник закладеної у світі Творцем гармонії, намагається впіймати дітей Божих, щоби завдати екзистенційного страждання усьому Божому Створінню.

Роздумуючи над цим даром Святого Духа завдяки прислів’ю «святе місце порожнім не буває» (пор. Мт 12, 43-45) і всесвітньо відомому вислову св. Августина про прагнення людського серця, можна краще зрозуміти глибинні прагнення людини, її призначення і місце посеред Божого Створіння. Кожна людина, яка дозволила вірусу споживацтва інфікувати свій спосіб мислення і стиль життя, воднораз дала змогу проникнути у своє життя такому демонському винаходу як страх. Саме це почуття, яке не має нічого спільного зі Страхом Божим, перетворює людину на хижака й руйнівника. Страх втратити багатство, владу і славу роблять людину безжалісним і жорстоким інструментом у руках диявола, який всіма способами, інколи дуже підступними і вишуканими, намагається понівечити Боже Створіння. Але воднораз сатана прагне, щоби, кривдячи вдів і сиріт, убиваючи беззахисних і невинних та завдаючи шкоди довкіллю, зробити серце людини більш заскорузлим. Обтяжене гріхами, воно, за його злим умислом, стане нездатним відкритись на Божу ласку і Його милосердя. Іншими словами, диявол намагається жорстоко і нахабно, руками самої ж людини зруйнувати її теперішнє, земне життя, та викрасти в неї Життя Вічне.

На християнські спільноти покладено особливий обов’язок:

просити в Бога про цей дар Святого Духа і ласку покаяння для тих,

хто перебуває при владі, і для усіх тих,

хто важко грішить «гріхами, які кличуть про помсту до неба»

Жага посідати і володіти, підживлена людським страхом втратити усе, спричиняється до глибокої духовної (екзистенційної) кризи людини. Така особа, хоч ніби і починає усвідомлювати власні гріхи, які дуже часто є гріхами, що «кличуть про помсту до неба», не є здатною перепросити Бога за спричинену шкоду. А злий дух, підливаючи масла у вогонь, намагається поставити під сумнів Боже милосердя, нашіптуючи, що провина перед Справедливим Суддею є надто великою, щоби Він міг її простити. І саме Страх Божий та усильна молитва спільноти вірних, разом із постом і ділами милосердя, може допомогти уникнути цього підступного обману і не втратити Життя Вічне через «гріхи проти Святого Духа».

Саме тому, в такому суспільстві як українське, корупція і хижацьке привласнення та виснаження природних ресурсів плавно переходять у гріхи найвищої категорії. Бачачи існуючу несправедливість щодо теперішніх і прийдешніх поколінь, християнські спільноти в особливий спосіб повинні безнастанно благати у Всемилостивого Бога про особливу ласку покаяння для цих грішних дітей Божих. Однак задля ефективності й переконливості цієї молитви слід супроводити її як щиросердним прощенням кривдників, так і благочестивим життям, вільним від усіх тих гріхів, якими інші прогрішились проти нас і проти Божого Створіння.

Цей дар сприяє тому, що людина, яка визнає Бога за свого Отця, перестає витрачати власне буття і життєву енергію для накопичення матеріальних благ і не переймається надмірно дочасними речами. Зростаючи в синівській любові і довір’ї до Господа, вона починає глибше розуміти, що Всемогутній Творець, який є її Батьком, є воднораз і Володарем усього сущого, тому Він точно не ігноруватиме потреби своїх улюблених дітей.

Страх Божий – це дар Святого Духа, який показує: навіть так звані «легкі» чи «повсякденні» гріхи – це також образа люблячого Бога

Джерелом, об’єктом і метою Страху Божого, як і дару Побожності, є сам Бог – не стільки як Творець і Вседержитель Всесвіту, скільки як безконечно добрий і люблячий Батько. Роздумуючи над цим даром Святого Духа, розуміємо, чому найбільші святі й богобоязливі чоловіки й жінки, живучи побожним, святим і праведним життям у гармонії з усім Божим Створінням, називали себе найбільшими грішниками.

Цей дар Святого Духа показує, що дрібна брехня чи осуд, непослух батькам, занедбання своїх професійних чи сімейних обов’язків – це теж провини проти гармонійних відносин з нашими ближніми. Зірвані навесні первоцвіти, зрубані напередодні різдвяних свят ялинки, принесені на цвинтар перед Пасхою пластикові квіти, викинуте будь-де сміття, змарнована вода чи енергоносії, залишені напризволяще собака чи котик, жорстокість у ставленні до домашніх тварин, використання фосфатовмісних пральних засобів, застосування заборонених отруто-хімікатів у сільському господарстві та багато інших повсякденних речей, на які дехто навіть ціле своє життя не звертає уваги, у контексті Страху Божого стають вчинками, які противляться цінностям Царства Небесного.

Святий Дух робить нас тими синами і дочками Всевишнього,

на яких із нетерпінням очікує все Боже Створіння (пор. Рим 8, 19)

Усі дари Святого Духа взаємопов’язані, доповнюють один одного і в сукупності роблять людину «новим створінням», яке прагне жити в гармонії як зі своїм Творцем, так і з усім довкіллям. Страх Божий – це дар, яким Святий Дух береже людину від гріхів і допомагає впевнено та із синівським довір’ям до Бога йти по життю так, щоби, не зважаючи на жодні проблеми і випробування у враженому і пошматованому гріхом світі, в місцях присутності християнських громад проростали оазиси Божого Створіння. Кожен, хто посідає цей дар, є завжди впевненим, постійним і послідовним у своїх вчинках.

Страх Божий – це синівські почуття любові до Бога, які Господь дарує справді розкаяному, покірному і люблячому усе Створіння серцю. Завдяки цьому дару Господь береже християн перед поверховим віруванням і чинить християнську віру по-справжньому живою і дієвою. Присутність цього дару в житті людини і християнських спільнот можна по праву назвати чітким критерієм на визначення правдивої віри в Бога. Цей дар викликає бажання не лише відчувати завжди й усюди Божу присутність, а прагне робити її відчутною для інших – потребуючого ближнього і скривдженого Божого Створіння. Страх образити вселюблячого і всемилостивого Бога, на відміну від людського страху, не паралізує людину, а навпаки, мобілізує усі зусилля, щоби, уникаючи навіть найменшої образи Бога, усім єством дати Божому Створінню відчуття того, що ми є дітьми Божими і носіями Його Животворящого Духа.

Страх Божий – особливий подарунок від Бога,

яким Святий Дух готує людину до зустрічі з Воскреслим Христом

Виходячи на фінішну пряму, яка веде до Воскресіння Христового, саме цей особливий дар Святого Духа дарує християнській душі відчуття трепетного очікування зустрічі зі своїм Творцем і Спасителем. Разом з іншими дарами Святого Духа Страх Божий спонукає християн жити так, щоби на Страшному Суді в присутності усього Божого Створіння без страху можна було зустріти сповнений ніжності й любові погляд Воскреслого Ісуса та, розпізнаючи в Ньому Царя Всесвіту, почути: «Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від сотворення світу» (Мт 25, 34).

Біблійні тексти для поглиблених роздумів

Бут 22, 11-14 «Обіцянка благословення»;

Іс 11, 1-9 «Загальне й мирне Царство Месії»;

Пс 111,10; Йов 28, 28; Прип 1, 7; Прип 9, 10 «Страх Божий – початок мудрості»;

Прип 16, 6 «Острахом Господнім відвертається зло»;

2 Сам 23, 1-7 «Останні слова Давида»;

Фил 2, 12-13 «Апостол закликає працювати над спасінням в страсі Божому»;

Бут 26, 24; Лк 2, 10; Лк 12, 32; Ді 27, 24; Од 1, 17 «Господь сам каже, щоби не боятись Його».

Молитва

Всемогутній Боже, Творче Вселенної,

від початку сотворення світу

Ти ні на мить не покидав Своє Створіння.

А після гріхопадіння

Ти послав у світ Свого Сина Єдинородного, Спасителя нашого,

щоби Його стражданнями, хресною смертю та Воскресінням

вчинити нас у Христі «новим Створінням».

Молимо Тебе і усердно благаємо:

веди нас через ціле життя Духом Своїм Святим,

щоби перед кінцем віків, коли усе Створіння

постане перед Тобою як перед Справедливим Суддею,

ми не злякались Твого ніжного погляду Отця. Амінь.

Іспит сумління:

Молитва «Царю Небесний»

Чи не ставився легковажно до виконання своїх щоденних обов’язків? Чи визнавав у таїнстві Покаяння повсякденні гріхи щодо природи? Чи не марнував природних ресурсів і чи не грішив надмірністю у їжі, напоях, одязі та прагненні надмірного комфорту?

Акт дияконії: у цей Страсний тиждень постановляю в дусі дару Страху Божого підготуватись до святкування Воскресіння Христового, уникаючи надмірності в покупках і приготуванні святкової трапези. І обіцяю щедро поділитись зі святкового столу з потребуючими ближніми – бездомними, біженцями та захисниками рідного краю.

Дані духовно-екологічні роздуми були підготовані в рамках проведення Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2017