У вересні християнська спільнота проводить екуменічну ініціативу «Пора створіння». Створена Богом природа та її закони походять від Слова. «Слово… залишається в землі по всі наступні часи, подаючи їй силу родити й приносити плоди», – нагадує нам Катехизм Української Греко-Католицької Церкви «Христос – наша Пасха». У Божому задумі кожне єство має свій сенс і мету, адже «і сказав Бог» означає, що в кожне творіння вкладено мудре і творче слово. У спогляданні природи, її закономірностей і гармонії, людина пізнає мудрість Творця та красу Його задуму. Усе створіння прославляє Бога: «Небеса оповідають славу Божу, і діло рук Його проголошує твердь небесна» (Пс. 19, 2); «Господи, Боже наш, яке предивне Твоє ім’я по всій землі!» (Пс. 8, 2).

Ця перспектива стає особливо актуальною у сучасному світі, де збереження довкілля та пошук відповідального ставлення до ресурсів уже неможливо відокремити від етичних і духовних цінностей. Прикладом такого поєднання є історія молодої українки Вероніки Верхоляк, яка разом з міжнародною командою створила стартап «Moksha» із виробництва біорозкладних ручок з кавової гущі. Це рішення об’єднало технологію, екологічну свідомість і соціальну відповідальність. З мови гінді «Moksa» означає «переродження».

Витоки ідеї: між кавою та покликанням

Історія почалася з університетського завдання. Вероніка разом із міжнародною командою, яка об’єднує людей також із Бельгії та Філіппін, мала обрати продукт, який можна було б створити та вивести на ринок. Замість звичного підходу вони вирішили зосередитися на чомусь, що принесе не лише прибуток, а й користь людям і довкіллю. Вероніка, описуючи проєкт, поділилася: «Було це глибоке відчуття, що ми можемо зробити щось більше. І якщо можеш – чому б і ні? І ми почали шукати щось таке особливе, що принесло б користь також і для людей, і для нас, і для світу загалом». Цей внутрішній заклик спонукав Вероніку до пошуків. У процесі вона натрапила на приклад з Південної Кореї, де з кавової гущі створювали стрижні для ручок. І хоча якість продукту її не влаштовувала, ідея залишилася: перетворити відходи з кави на ресурс, зменшити кількість пластику, зробити виробництво екологічним.

У Бельгії споживання кави є надзвичайно високим, і разом із цим накопичуються значні обсяги кавової гущі, яка зазвичай просто викидається. Саме спостереження за цією марнотратністю стало одним із поштовхів для пошуку альтернативного використання відходів. Використана кавова гуща постала як потенційний ресурс, здатний перетворюватися на матеріал для нових екологічних рішень.

Для виробництва команда налагодила збір кавової гущі у закладах громадського харчування та готелях, що погодилися долучитися до екологічної ініціативи. Сировину висушували, аби запобігти появі плісняви, після чого поєднували з натуральними інгредієнтами. У результаті вдалося створити біопасту, з якої формується корпус ручки. Використаний виріб можна розчинити у гарячій воді, після чого він перетворюється на добриво для рослин.

Соціальний вимір полягає не лише в екології

Поступово проєкт почав рости. З’явилися перші клієнти, перші продажі. Команда зосередилася не лише на екологічній складовій, а й на соціальній. Виробництво було значною частино передано людям з інвалідністю, аби дати їм не просто зайнятість, а гідну участь у важливій справі.

Символічно проєкт залишався українським в серці: стрижні для ручок – з України. Вероніка підкреслила: «Для виробництва використовуються стрижні розраховані приблизно на 10 кілометрів письма, тоді як стандартні зазвичай витримують близько трьох». Таким чином проєкт поєднує екологічну інновацію з підтримкою національного виробника.

Розробка продукту від самого початку супроводжувалася постійними труднощами. Найбільшим викликом стало створення правильної формули біопасти: перші прототипи не підходили для масового виробництва, і команда змушена була проводити десятки експериментів у дуже стислі строки. За тиждень до початку продажів вдалося знайти остаточний рецепт, який поєднав потрібні властивості та забезпечив біорозкладання матеріалу.

Ще однією складовою стала ціннісна орієнтація. Проєкт є способом створити нагоду для кожного заявити про власні цінності: навіть дрібні щоденні рішення можуть мати вплив. Вибір екологічної ручки стає знаком того, що людина дбає про довкілля і готова підтримати інший стиль життя, заснований на відповідальності й повазі до природи.

Команда, у якій працює Вероніка, сформувалася з учасників з України, Бельгії та Філіппін. У процесі роботи доводилося поєднувати різні підходи та враховувати культурні відмінності. Вероніка взяла на себе відповідальність за проєкт і зараз очолює компанію, але наголошує, що багато рішень ухвалювали разом. Для неї важливо було знаходити компромісні рішення, щоб робота була прийнятною для всієї команди, а водночас підтримувати колег і за потреби надихати їх до більшої активності. 

Незламність і відбудова: український урок для бізнесу

Працюючи в європейському контексті, Вероніка привносить у команду те, що вона сама називає головною рисою українців – «уміння не здаватися». У процесі створення продукту було безліч експериментів, які завершувалися невдачею. Легко було б скласти руки, але щоразу її внутрішній голос казав, що треба пробувати далі. Саме ця наполегливість, віра у можливість знайти рішення, стала ключем до розвитку стартапу. Водночас Вероніка свідомо не завжди ділилася з колегами кількістю невдалих спроб, аби не знеохотити їх. Адже надмірна концентрація на поразках може підірвати впевненість у спільній справі. Для себе ж Вероніка бачить у цьому прояв тієї незламності, яка, за її словами, «неначе закладена в українському народі».

Говорячи ширше про Україну, підприємиця переконана: відбудова країни починається з відбудови людини. Бізнес, зокрема соціальний та етичний, може стати важливим інструментом цього процесу. Але насамперед потрібно допомогти кожному усвідомити власну ціль і відповідальність за те, що він робить. Якщо людина починає дивитися на виклики під іншим кутом, вкладати у країну більше, ніж «просто необхідне», тоді й загальна картина змінюється. Саме так, крок за кроком, формується суспільство, здатне будувати нову Україну.

Поради молодим підприємцям: діяти вже сьогодні і довіряти Богу

Наприкінці розмови Вероніка ділиться своїми порадами для тих, хто хоче започаткувати соціальне підприємство. На її переконання, найважливіше – слухати людей, прислухатися до власного серця і не боятися діяти. Вона наголошує, що завжди можна відкладати справи на завтра, але реальних підстав для цього зазвичай немає. За її словами, «краще робити маленькі кроки вже сьогодні», ніж відтягувати та чекати на «ідеальні» умови, які, можливо, ніколи не настануть.

Важливим чинником Вероніка вважає віру. Вона переконана, що саме довіра до Бога допомогла їй і команді знайти ключовий інгредієнт для рецептури. Це сталося завдяки випадковій розмові з продавцем із Харкова, який порадив інший інгредієнт, що виявився успішним. Для підприємниці це стало підтвердженням: проєкт розвивається не лише завдяки людським зусиллям, а й завдяки Божій підтримці.

Досвід роботи над стартапом, за словами Вероніки, також поглибив її духовно. Він навчив її довіряти не лише чітким планам, а й Божому Провидінню, бути чесною у фінансових питаннях, відкритою у спілкуванні з командою та поважати партнерів. Саме чесність, відкритість і довіра вона вважає головними чеснотами молодого підприємця.

Джерело: Vatican News