Дефіцит прісної води може стати причиною нових збройних конфліктів, стверджують вчені. Сьогодні нестачу води відчувають близько 700 мільйонів людей в 43 країнах. До 2025 року через глобальні зміни клімату та зростання населення на планеті ця цифра перевищить три мільярди.
На думку експертів, головна загроза майбутніх конфліктів – нерівномірний розподіл водних ресурсів. Так, мінімальна потреба води на добу для людини становить 20 літрів. Але близько мільярда осіб на Землі можуть використовувати лише 5 літрів на день. Найгостріше дефіцит води відчувається на Близькому Сході, в Китаї, Індії, в Середній Азії, в країнах Центральної та Східної Африки.
Для Африканського континенту доступ до прісної води – це проблема державної безпеки, каже професор кафедри сходознавства Московського державного інституту міжнародних відносин (МДІМО) Марина Сапронова. Тому рішення Ефіопії побудувати греблю на Блакитному Нілі викликало різку незадоволеність з боку Єгипту. При цьому Ефіопія будує у верхів'ях Нілу велику ГЕС, яка зможе забезпечити енергією і сусідні держави. У Єгипті ж побоюються, що після зведення греблі він позбудеться чверті своїх водних ресурсів:
"Для Єгипту проблема полягає в тому, що практично 98% населення проживає в долині Нілу. Відповідно, це не просто питання забезпечення продовольством, але це і питання промислового виробництва, національної безпеки. Тобто недарма говориться, що Єгипет – це дар Нілу. Історично ця держава виникала в долині Нілу, і вся його історія пов'язана з його водами. Основна проблема полягає в тому, що Нілом крім Єгипту користуються ще близько 10 держав Центральної та Східної Африки. Причому це такі великі держави, як Судан, Ефіопія, Кенія, Руанда, Уганда, Танзанія. Загальна чисельність цих держав в даний час складає більше 300 мільйонів чоловік. В останнє десятиліття Судан і Ефіопія почали швидко розвиватися і в економічному плані – зростає промислове виробництво. Все це вимагає збільшення споживання води Нілу і збільшення електроенергії для збільшення цих промислових потужностей".
У Середній Азії вже кілька років триває суперечка між Узбекистаном і Таджикистаном за річки Вахш – притоки Амудар'ї. Душанбе будує на Вахші Рогунську ГЕС. Ташкент різко виступає проти, побоюючись зниження стоку Амудар'ї, що принесе колосальну шкоду сільському господарству. Взаємні протиріччя зайшли настільки далеко, що вирішити їх без міжнародного втручання практично неможливо, вважає завідувач відділом Середньої Азії і Казахстану Інституту країн СНД Андрій Грозін: "На жаль, відносини Душанбе і Ташкента – не в найкращому стані. Причому ця ситуація спостерігається вже багато років. Проблема в тому, що в роки Радянського Союзу відносини між водонадлишковими і вододефіцитними державами Центральної Азії регулювалися Москвою і існувала певна гармонія, яка дозволяла державам верхів'я будувати гідроелектростанції, а державам пониззя не відчувати страху з приводу дефіциту води".
За прогнозами вчених, через 50 років запаси питної води у світі скоротяться на третину, а то й наполовину. Це не тільки наслідки глобальної зміни клімату на Землі, а й нераціональне, а часом і варварське водокористування. Якщо відношення людства до цієї проблеми не зміниться, то збройних конфліктів через води точно не уникнути.
Джерело: Голос Росії