Обігова економіка у будівництві

Час перейти до оцінки всього процесу будівництва – від видобутку сировини до утилізації відходів.

Наразі галузь будівництва в ЄС відповідальна за третину викидів парникових газів та третину утворюваних відходів, є однією з найбільш залежних від первинної сировини галузей економіки. Перехід будівничої галузі на моделі обігової економіки є необхідною умовою досягнення кліматично нейтральної економіки до 2050 року в ЄС. Однак, такий перехід вимагатиме фундаментальної перебудови усієї галузі, пише Зелене досьє

І якщо в останні десятиріччя розроблено велику кількість засобів для зменшення енергоспоживання будівель (опалення чи вентиляція), то цього не можна сказати про зниження вмісту енергії та первинних матеріалів, вкладених у будівництво. Таке зниження потребуватиме переходу з лінійних моделей до обігових – з моделей знесення будинків на моделі демонтажу та повторного використання матеріалів. Це нелегке завдання, особливо в умовах низьких цін на первинні матеріали, сильного лобі цементних виробників та фрагментації зусиль інших гравців у галузі.

Наразі лише 1% будівельних матеріалів використовується повторно, оскільки вартість первинних будівельних матеріалів не включає затрати на відшкодування екологічної шкоди від їх виробництва та утилізації. Однак навіть зараз цей відсоток може значно зрости, якщо зросте попит на вторинні будівельні матеріали. Цього можна досягти через введення вуглецевих податків та податків на утилізацію будівельних відходів для первинних будівельних матеріалів заради підвищення конкурентоспроможності вторинних матеріалів.

Для переходу на обігові моделі у галузі потрібна не лише зміна дизайну будівельних матеріалів та процесів для легкого демонтажу й повторного використання елементів конструкцій. Для переходу потрібно змінити сам підхід до будівництва, до застосування регенераційних моделей не тільки при будівництві, а й при використанні та обслуговуванні будівель. Найпростіший приклад – відмова від зносу взагалі; натомість – використання модульних пересувних внутрішніх конструкцій для внутрішніх приміщень, щоб можна було легко змінити планування у разі зміни призначення будівлі без необхідності зносу перманентних конструктивних елементів. Але концепція регенеративного будівництва більш глибока, вона включає не тільки повторне використання будівельних матеріалів, а цілісний підхід до будівництва, де будівлі не шкодять довкіллю, а доповнюють його. Наприклад, використання матеріалів-накопичувачів вуглецю для будівництва, технології для очищення стоків та повторного використання води у будівлях на основі процесів, подібних до природних, вирощування овочів на даху, озеленення фасадів.

Такий процес потребує консолідації зусиль багатьох зацікавлених сторін (архітекторів, дизайнерів, будівельників, виробників будівельних матеріалів та органів державного регулювання, а також переосмислення процесу та вартості будівництва у рамках всього життєвого циклу матеріалів і ресурсів, вкладених у будівлі.

Ольга Ігнатенко