Ми викидаємо в навколишнє середовище тонни пластика щороку. Відомо, що ці матеріали розкладаються дуже повільно в порівнянні з органічними відходами. І процес такого розкладу не належить до простих, пише ПМ.

Завдяки людству сьогодні природу забруднюють сотні видів пластику. І всі вони розкладаються з різною швидкістю. Швидше за все це роблять поліетиленові пакети – для їх повного розкладання в навколишньому середовищі потрібно «всього» 100 років. Набагато більше часу потрібно для деградації поліпропілену та інших видів харчового і нехарчового пластика.

Всі пластики складаються з полімерів. Це з'єднання, в яких один і той же фрагмент – ланка – повторюється багато разів і утворює довгий ланцюг. Такі ланцюги також можуть зв'язуватися між собою і матеріал стає ще міцнішим. Зв'язки між окремими молекулами в пластиках дуже міцні і зруйнувати їх без застосування токсичних реагентів буває важко.

У живій природі руйнуванням пластика займаються бактерії. Для деяких мікроорганізмів такі матеріали є джерелом необхідних хімічних елементів, так як містять вуглець і водень. Спочатку всі пластики розмелюють на дрібні шматочки через механічні пошкодження. Мікропластик, який утворився вже легше обробити бактеріям, які дуже повільно їх пожирають. Низька швидкість цього процесу обумовлена складністю «роз'єднання» ланок полімерного ланцюга.

Прискорює руйнування пластиків присутність кисню. Він окисляє полімерні ланцюги і розщеплює їх на більш дрібні фрагменти. Крім того, такою ж дією володіє сонячне світло і підвищена температура. В сучасні види пластика виробники також додають спеціальні речовини, які прискорюють розпад під дією температури, світла і кисню. Також сьогодні в пластик додають сполуки, що стимулюють виділення з матеріалів водню і невеликих вуглецевмісних молекул, які засвоюються бактеріями.