Патріарше послання до Дня збереження створіння


+ ВАРФОЛОМІЙ

З Божого Милосердя

Архієпископ Константинополя-Нового Риму і Вселенський Патріарх

Для Всієї Церкви: благодаті і миру від Творця, Охоронця і Правителя усього створіння, нашого Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа

Дорогі брати і сестри, благословенні у Господі,

Мати всіх православних, Церква Христова, Тіло нашого вічного Господа Ісуса Христа, Бога і людини, через всі свої дії любові здійснює таїнство спасіння своїх дітей, особливо через Євхаристію, в якій приносить святі дари Творцеві. Вона робить це тоді, коли виявляє безмежну і всеохоплюючу любов небесного Отця до всіх своїх членів. Церква повсякчасно у молитві згадує всіх своїх дітей, проявляє живе зацікавлення і піклується про все, що стосується і впливає на їхнє життя.

Ось чому вона не залишається незворушною чи байдужою до безперервного і повсякденного руйнування природного середовища внаслідок людської ненаситності, жадібності та бажання наживи, яке постійно прогресує і в принципі являє собою відвернення від лиця Творця, що спричинює потрясіння всього створіння та знищення його корони, загрозу для існування людини і всього життя на Землі.

Вселенський Патріархат вже давно розпізнав знаки часу і, будучи вірним євхаристійному обов’язку православної Церкви, присвятив 1 вересня (14 за Юліанським календарем, – прим. пер.) – початок Церковного року, молитві за збереження Божого створіння, яке ми успадкували у вигляді нашого навколишнього середовища. У цей день ми схиляємо наші голови й серця і благаємо Господа споглянути з любов’ю на своє створіння і, не зважаючи на нашу жадібність та інші гріхи, щоб «відкрив Свої руки і наповнив все створене добротою» і поклав край руйнівному шляхові світу.

Звичайно, це правда, що в останні десятиліття було досягнуто значного прогресу стосовно захисту навколишнього середовища, особливо через постійне підвищення обізнаності суспільної свідомості, вживання запобіжних та обмежувальних заходів, створення програм сталої економіки, повернення до відновлювальних джерел енергії, а також завдяки багатьом іншим цінним та плідним заходам. Зусилля і турбота Матері-Церкви Константинопольської зробили великий внесок в цей прогрес у співпраці з міжнародними екологічними установами та організаціями. Проте, всього цього недостатньо.

Так як ми знову святкуємо цього року свято Індикту, й урочисто відзначаємо початок нового року благодаті Господньої, ми звертаємось до всіх християн і всього світу, закликаючи всіх людей до безперервної пильності, свідомості й мобілізації їх сил та ресурсів для того, щоб повернутися до стану, що відображає, якщо і не абсолютний євхаристійний та досконалий первісний стан Адама і Єви, то, принаймні, стан, натхненний Божою благодаттю і милосердям.

Необмежена розбійницька експлуатація природних ресурсів створіння, яка є основною причиною екологічної катастрофи, є – за свідченнями теології, науки і мистецтва – результатом гріхопадіння людини, тобто нашої непокори заповідям Господа і невиконання Божої волі.

Однак, Церква пропонує дієвий засіб для виходу з екологічної кризи, запрошуючи всіх до приведення Божественного Образу в стан його колишньої і первозданної краси. Реабілітація занепалої людської природи за допомогою подиху Святого Духа та участі у його дарах відновлює гармонію відносин між людством і створінням, яке було покликане до буття Богом не тільки для нашої радості та задоволення, але й щоб ми допомагали йому на шляху до свого Творця.

Матір-Церква закликає нас «удосконалювати все створіння в божественному Слові і животворящому Дусі», так само, як це робив Святий Симеон Пустельник, якого ми вшановуємо сьогодні, щоб ми могли піднятися «від природного до надприродного» і присвятити себе «простим, абсолютним і таїнственним образам богослов’я» для того, щоб бути піднятими від творіння до Творця. Це перебування Святого Духа, що обоготворяє людство і в той же час єднає його з природним середовищем, є для того, щоб ми могли сприймати його як частину нас самих і поважати його як щось священне, не відхиляючись в сторону зловживань і крайнощів.

Визнання цінності створіння і забезпечення ним людини всім необхідним не може відбуватися через жадібне зловживання, але через шанобливе використання, а саме на основі взаємоповаги між людьми і всіма створіннями, а також людини до тварин, і «дуже добрих» життєдайних плодів рослин, і всіх створених Божою Премудрістю, й у небесній гармонії елементів природи, як видимих, так і невидимих. Таким чином, ми будемо мати можливість пити воду з каменя Животворящого, щоб споглядати створене сонце і осягати духовне сонце праведності, дивитися на земний образ Святого Симеона і бачити справжнє світло, дивитися на дощові хмари і бачити обитель Святого Духа, для того, щоб ми могли відпочити там, де Христос увійшов як наш предтеча, і щоб наші імена були записані з первістком у небесному Царстві.

Тільки тоді, коли ми є спонукувані таким переконанням і цінуємо внесок кожної живої істоти, чи то тварини, чи рослини в універсальну літургію життя – можемо силою Божественної благодаті, а не за допомогою кволого людського насильства, вирішити всі наші екологічні проблеми. Це послання життя є повідомленням про нашу відповідальність, щоб продовжити нашу духовну боротьбу і зусилля з молитвою, вмовлянням, заохоченням і благанням, привертаючи увагу всіх людей до необхідності захистити себе від неминучого гніву в результаті наших маніпуляцій зі створінням. Постійна увага людства до земних і тлінних речей провокує екологічні проблеми, адже, чим частіше ми повертаємося до землі і цього світу, тим більше відчужуємося від неба і Бога.

Свята Мати і Велика Церква Христова невпинно передбачає і культивує цю обов'язкову й рятівну відповідальність перед Богом за охорону навколишнього середовища і збереження життя на планеті. У зв'язку з цим організовується Екологічний саміт в червні наступного року на тему «Теологія, Екологія і Слово: діалог про навколишнє середовище, літературу і мистецтво». Мета цієї конференції – пробудити міжнародну свідомість щодо конкретної і специфічної важливості морального і духовного виміру екологічної кризи й необхідності повернення природного довкілля до своєї «первозданної краси», до краси у сенсі природності, цілісності, святості та досконалості, що є плодом рук Творця і Божественного Слова, нам на радість і поживу, з особливим акцентом на зв'язок довкілля з мистецтвом і літературою.

Маючи «всередині себе непорушну пам'ять про Суд Божий», ми даємо свідоцтво від цього Священного центру всього православ'я стосовно істини цього слова і привертаємо увагу всіх до небезпек, які лежать перед нами, яких Божа благодать, безсумнівно, уникне в люблячому провидінні, і закликаємо всіх до захисту і збереження світу довкілля, щоб таким чином осягнути Джерело Життя, заступництвом пресвятої Богородиці і молитвами святого Симеона Стовпника, і всіх святих. Амінь.

1 вересня 2014

Прокоментуйте: