Із промови під час загальної аудієнції

до німецьких паломників

Ватикан, 26 серпня 2009

Різноманітні загрози для створіння спонукають нас бути більш обачними, і тому сьогодні, я хочу звернутися до питання нашої відповідальності за створіння.

Це не є для Церкви своєрідною модою, але дійсністю, яка випливає безпосередньо з її віри. Вже в першій главі Святого Письма, у розповіді про створення, дізнаємось, що створіння довірене людині, щоб вона зробила його садом Божим, не руйнувала його, але реалізувала закладений у ньому Богом потенціал. Відповідальність за створіння належить до основ християнської віри і якщо ми будемо трактувати видимий світ і нашу Землю як Боже створіння, то прийдемо до правдивої відповідальності і зрозуміємо ласки доброго Бога, дані нам у створінні, зрозуміємо, що людина також є створінням, що людина не може свавільно ставитись до себе, але має усвідомлювати себе в контексті відповідальності перед Творцем. Якщо людина не ставиться належним чином до самої себе, то також не ставиться правильно до інших. Коли ж людина ставиться до інших належним чином, то тоді вона є солідарною стосовно всієї Землі. Але передумовою цього є пізнання нашого спільного Отця, який створив всіх нас, який бажає, щоб ми жили у дусі братньої солідарності і будували світ так, щоб він став місцем прослави Бога.

Дану промову взято з збірки Екологічне вчення Церкви "Відповідальність за створіння у вченні Папи Венедикта XVI", Розділ VIII "Промови", Видавництво "Нова Зоря", Івано-Франківськ 2012, с. 93.