Мабуть в українському суспільстві не знайдеться нікого, хто хоч «краєм вуха» не чув що-небудь про відзначення 1025-ліття Хрещення Русі-України! Хоч якщо прослідкувати за відзначенням цієї події на найвищому церковному та державному рівнях, то стає зрозуміло, що про наш поважний ювілей, через «гучні» його відзначення знають далеко за межами нашої Неньки. І це насправді радує, адже ця подія, не дивлячись на різне до неї ставлення, вже записана на найсвітліших сторінках нашої історії як така, що змінила її хід в напрямку до цивілізованого світу, – в земному вимірі та до поширення розбудови Царства Любові, – у вимірі надприродному.

Роздумуючи над цією непересічною подією з погляду українця та того, хто втішається високим статусом християнина, відчуваю як в серці народжується одне дуже важливе питання: чи окрім самого гучного відзначення та урочистого святкування, це все матиме в реальному часі хоч ще якесь значення для мене особисто, для мого найближчого оточення і для цілого українського суспільства в загальному?!

Якщо перенестись на тисячоліття назад, то можна прослідкувати за тим, як Провидіння Боже скористалось святителем Володимиром, для того, щоб на Богом благословенних землях славної Київської Русі щедро проросли ті зерна, які в різні способи попали на «родючу землю» ще задовго до того, як з Волі Божої славний князь був покликаний до існування. Той факт, що після приходу Доброї Новини на наші землі суспільство почало жити якісно іншим життям є вже незаперечним, але про це краще зможуть нам розповісти щирі перед власним сумлінням та неупереджені історики та науковці.

Історія, як бачимо, через всенародне відзначення 1025-го ювілею вже сказала своє слово про вчинок рівноапостольного князя Володимира і дала належну йому оцінку. Тепер черга за кожним з нас зробити свій внесок в розвиток Батьківщини та її духовного розквіту, але зробити це слід так, щоб майбутнім поколінням не довелося встидатись того, дітьми якої нації вони є.

Відзначення Хрещення Русі-України на державному та все церковному рівні повинне мабуть перш за все означати ніщо інше, як покірне визнання перед Богом, перед нашими пращурами, перед власним сумлінням та перед теперішніми і майбутніми поколіннями нашого критичного становища та нашої людської немочі. Визнати те, що не справляємось з дорученим нам завданням, – піклуватись Батьківщиною та її дарованим Богом багатством як мудрі та розсудливі управителі. Історія і прийдешні покоління ще зможуть нам простити, якщо без пафосу звернемось до нашого Спасителя зі словами: «Господи, ми так далі не можемо жити! Тому щиро благаємо Тебе, дай нам сили, мудрості, багато любові та щедрої благодаті для того, щоб лице нашого суспільства, через любов один до одного і до цілого створеного Тобою світу, нарешті стало відблиском Твоєї Божественної Любові». До такого розкаяння, навернення та відновлення наших хресних обітів нас підштовхує сучасний стан нашого суспільства. Ми, звісно, можемо нічого не змінювати і, нарікаючи «на всіх і на все», продовжувати далі жити так як і до відзначення цієї події, однак змушені в такому разі піднести знамення лицемірів та перед усім світом заявити, що беремо на себе відповідальність за те, що дозволяємо історії віднести нас на маргінес.

Якщо маємо можливість відзначати цей величний ювілей через те, що в грудях ще б’ється серце, то ми всі з великим трепетом повинні подякувати Всемогучому Творцеві за цю можливість, яка виявляє Його Милосердну до нас любов і дає ще чергову можливість хоч якось долучитись до розбудови Царства небесного «вже тут і тепер». 1025-ліття – це не лише чергова дата для істориків, але й перш за все дата, яка буде записана в історії кожного з нас, цебто всіх тих, кого Господь покликав не лише до існування в конкретний час та у визначеній країні, але також до творчої діяльності.

Святкуванням Хрещення Спаситель немовби святково та не осудно хоче звернутись до кожного з нас без виключення, до когось можливо вже востаннє:

-         до керівництва держави та політикуму Бог хоче звернутись, пригадуючи, що Він дає ще шанс, – можливо вже останній, – взяти на себе відповідальність за долю Батьківщини і почати нарешті помічати крізь власну вигоду та інтереси, потреби і права власного населення;

-         законотворцям, бізнесменам та олігархам, підприємцям і всім тим, хто повинен піклуватися про економічний ріст та стабільність в державі, Господь через обставини і актуальний стан суспільства хоче пригадати одну дуже важливу річ, – шукаючи ефективних методів управління та економічного росту і стабільності, завжди враховувати інтереси прийдешніх поколінь;

-         інтелігенції Господь хоче пригадати їхнє важливе місце у суспільстві і насамперед прикладання необхідних зусиль для плекання серед нашої молоді тих цінностей, які єдині і непідкупні здатні забезпечити українським молодим людям впевнене майбутнє;

-         старшому поколінню через цей ювілей Спаситель, як Справедливий Суддя, хоче люб’язно запропонувати іспит сумління з цілого прожитого життя, щоб побачити, чи бува у ньому не залишилось чогось такого, що слід визнати у сповідальниці і перед суспільством. Визнання того, що життя можливо пройшло в розріз з Заповідями Господніми і що не вдалось з різних причин гідно виконати доручення Господнє, – відповідально піклуватись про рідну Землю, – може вберегти прийдешні покоління від вчинення тих же помилок;

-         молоді Господь хоче в особливий спосіб запропонувати вивчати власну історію, щоб могти в ній відчитати те, що коли черпається сила з Хрещення, тоді життя стає справді вільним від усіх світових принад та залежностей і все навкруги повстає в тій первинній красі, в якій було задумане самим Творцем;

-         і в особливий спосіб 1025-ліття кидає виклик усім християнським Церквам України та запрошує їх до перевірки християнської віри на її правдивість.

Пройдуть святкування і історія запише найважливіші моменти з відзначення цього ювілею на чергових своїх сторінках, але на який сторінках будемо записані всі ми як нація і як поодинокі особи в Книзі Життя, залежить від того, наскільки зуміємо відчитати ці «знаки часу» сучасності, які вже є до певної міри знаками попередження.

Так омріяне і щасливе майбутнє України цілком можливе, слід просто зробити одну важливу річ, – почати жити так, щоб наші співвітчизники, наші ближчі, чи дальші країни-сусіди і цілий створений у Христі світ, побачили і відчули на собі, що всі ми воістину в Христа охрестилися і в Христа зодягнулися!