19 серпня наша Церква святкує празник світлого Господнього Преображення. Завдання цього празника — звеличувати славну подію Преображення з життя Ісуса Христа, яке деякі святі Отці називають другим Богоявленням.
Також цей празник прославляє Творця, що по своїй милості дав нам щедрі плоди Землі. Празник припадає на час, коли дозрівають плоди. Від найдавніших часів у Східній Церкві того дня на подяку Богові буває благословення первістків земних плодів. Цей звичай християнська Церква перейняла від Старого Завіту, який приписував приносити первістки плодів до Господнього Храму. У Книзі Виходу читаємо: «Щонайкраще з первоплоду землі твоєї приноситимеш у дім Господа, Бога Твого» (Вих. 23, 19). («Як увійдете в землю», - сказано в книзі)
Звичай благословляти в церкві перші плоди вже приписують Апостольські правила з кінця III століття. Апостольські постанови (IV ст. ) мають молитву на освячення плодів. Помісний Синод у Картагені з 318 року у 46 правилі дає приписи про плоди, які приносили до церкви. Шостий Вселенський Собор 691 року говорить про благословення плодів винограду і пшениці. У типіках Великої Царгородської Церкви з ІХ-Х ст. й Евергетицькому з X ст. нема згадки про благословення винограду.
У Греції в серпні дозрівають виноград і пшениця. Тому був звичай, за яким на празник Господнього Преображення благословляли в церкві виноград і колоски пшениці. У нас на Русі-Україні виноград замінили яблуками й іншими плодами.
В Україні здебільшого вірні приносять на освячення в кошиках фрукти: груші, виноград, сливи і обов’язково яблука, на честь цього один із сортів яблук називають – спасівка, бо достигали напередодні цього празнику.
Варто зауважити, що в кошиках часто можна побачити і зовсім не притаманні для нашого краю плоди: банани, апельсини, мандарини, ананаси та інші заморські ласощі. Виникає питання: чи варто купувати їх, щоб покласти до нашого кошика? Щоб відповісти на це питання, варто повернутися знову до Старого Завіту: «Щонайкраще з первоплоду землі твоєї приноситимеш у дім Господа, Бога Твого» (Вих. 23, 19) Отож, по-перше – «першоплоди», по-друге «землі твоєї», звідси випливає, що освячене в кошиках мусить бути вирощене не тільки на власних теренах, а більше того, власними руками і зусиллями. Але ж значна частина українців не має власного городу чи саду, а, так би мовити, «живе на поверсі», що їм тоді нести в кошиках? Вихід один – брати гроші та іти на ринок, за першоплодами. І це буде також правильним вчинком, адже людина заробляє гроші своєю працею, отож і те, що вона придбає за них, буде плодом її праці.
Людина приносить Богу плоди природи та свої старання і труд та просить у Творця благословити на споживання, щоб через благословенні першоплоди освятилася сама людина. Цей празник - один з небагатьох, що показує, яким нерозривним є зв’язок природи, людини і Бога Творця.