Присвячується всім тим, хто полюбляє палити суху траву.
Можливо, цього з вами і не станеться. Можливо.

Він сидів недалеко від тліючих залишків свого дому, схопившись за голову і дивився мокрими від сліз очима на марні зусилля кількох чоловіків відрами гасити те, що залишилося від Його життя. Якась незрозуміла усмішка виступила на обличчі, коли ревучи сиренами приїхала пожежна. Вона вже тут була, годину тому, води вистачило на 1-2 хвилини. Іронічна посмішка, а це була вона, мала свої причини. Ще зранку Він із серйозним та заклопотаним обличчям підпалював в полі суху траву. Робив так ще від дитинства. Йому навіть подобалося це робити, була в цьому щось від магії. Він чувся щасливим чарівником, який за помахом маленької палички, що звуть сірником, робить маленьке диво з вогнем. А зараз Він дорослий, дуже відповідально ставиться до свого обов’язку махати чарівною паличкою з коробки. Чекає весни та осені, щоб вкотре переконатися в тому, що не втратив набутих навичок принести в світ власні п’ятдесят відтінків сірого.

Відійшовши на безпечну для себе віддаль, спостерігав як вогонь повз землею, залишаючи після себе чорну пустку. Йому навіть стало весело, як під’їхала пожежна.Він тішився, як дитина з того, що хтось також намагається, як і він сповняти свій обов’язок. Йому навіть стало цікаво: хто кого? Оглянувшись у бік села він раптом побачив густий чорний дим. Так-так, хтось такий самий небайдужий робить те саме, що й він, вносить свій вклад в розвиток сільського господарства. Дим і вогонь у божевільному танку кружляли десь там, де ….СТОП. Там де, його власний дім. Забувши про власну творчість, він побіг оцінити творчість іншого. Його хата була на краю села біля самої дороги. Хтось не захотів йти творити під ліс, як він. Вибрав для цього більш тривіальне місце – узбіччя дороги. Хто-зна, може це були діти, які просто захотіли чутися дорослими? Так чи інакше, але вогонь по молодечому перескочив через дерев’яну огорожу і поспішив до будинку. У дровах, поскладених під домом він не знайшов гідного супротивника. Перекусивши ними, він взявся за стіни будинку. Все сталося швидше, ніж показують у фільмах. А тому, навіть не пробігши половини дороги, Він вирішив повернутися до поля, де боротьбу з його творчістю вели вогнеборці. Останній раз Він так бігав в одинадцятому класі, коли брав участь у бігу з перешкодами на районних змаганнях. Ще кілька хвилин руками махав перед пожежниками в бік села, не маючи сили сказати щось розумне та членороздільне. Коли ті зрозуміли, про що йдеться, залишили дотліваюче поле і на всій швидкості поїхали до села. Все сталося так швидко, що пожежники і забули про те, що витратили всі запаси води на діло рук якогось йолопа. Було вирішено поїхати до ставу, щоб накачати якнайшвидше води, можливо вдасться хоч щось врятувати для того бідного селянина, який сидів недалеко від палаючих залишків свого дому, схопившись за голову.