Ікона з Української Греко-Католицької Церкви в Таллінні  "Святитель Спиридон Тримифунтский та священномученик Власій, єпископ Севастійський", робота Андрія Гуменюка, маляра зі Львова.

Як в католицькій традиції, так і в православній, вони окрім великих заслуг та чеснот перед Богом та людьми, уславленні, як захисники домашньої худоби. До них звертались наші рідні з проханням бути заступниками перед Богом за свою худібку – часом головну годувальницю української родини.

На іконі Андрія Гуменюка зображення св.Спиридона з маленькою корівкою на руках. Над нею напис: «Естонська корова «нудіпеа».

В нас, в Естонії живе маленька корівка «нудіпеа». Вона дає дуже добре молоко, але, на жаль, мало. В радянський час, коли радянські корови давали багато молока – нудіпеа, яка жила сотні років на землі Естонії, була визнана "нерентабельною", тому таких корів здавали на м’ясокомбінат. Естонці, які жили на хуторах, все ж зберігали своїх корівок. Це стало своєрідним виявом супротиву Радянській владі. Зараз, коли біда позаду, в Естонії живуть близько 250 корівок нудіпеа. Як і раніше вони дають молоко добре, але небагато.

Поруч зі зображенням св.Власія священномученик тримає на руках маленьку овечку, а біля неї напис: "Гуцульська вівця". Цю історію розповідав мені один гуцул, який пас вівці біля Кутського мосту – між Вижницею та Кутами. Він хвалив своїх овець і казав: "То справедливі гуцульські вівці, таких вже мало де є. Вони некудлаті, траву не всю їдять, но вібирают, яка їм треба. Вони мають довгі ноги, то дуже файні, дуже делікатні вівці!"

В нашій церкві, перед цими іконами твориться щоденна молитва "За все живе створене Богом", а, іноді, я розповідаю людям про  св.Спиридона, св.Власія, естонську" нудіпеа" та "гуцульську вівцю".