По апостольському читанню
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогоднішній уривок із послання до євреїв, що читається у п'яту неділю Великого Посту, вказує нам на Ісуса Христа, Господа нашого, у дуже глибоких старозавітних образах. Адресатами цього послання були члени єврейських спільнот, які навернулися до християнства, але переживали кризу віри та сумнівалися, постійно перебуваючи під тиском переслідувачів. Тому цей текст більше схожий на богословський трактат, а не лист, як інші послання ап. Павла. Уньому йдеться про Христа-Первосвященника, що приніс себе в жертву за гріхи на противагу численним старозавітним жертвам тварин. У 70 році нашої ери Старозавітний храм було зруйновано, і там більше ніколи не відбувалися вбивства сотень тисяч ягнят, козлів, голубів.... Жертва Христова дивним чином перетворилася на порятунок не лише для людини, а й длявсього створіння.
Про космічний вимір Новозавітної жертви писали Святі Отці, порівнюючи наслідки гріха Адама для Всесвіту й примирення з Богом через жертву на хресті. Кожен християнин повинен власним життям засвідчити недаремність пролитої Спасителем крові. "Мертві діла", які закидає автор послання читачам, – це діла закону. Натомість варто замислитися, що означає "служіння Богу живому". Перед кожною епохою поставали певні виклики, і це служіння проявлялося у властивий часу спосіб. Наприклад, опіка вдовами та сиротами у перших християн, або освітня діяльність Церкви в Середньовіччі. Таких прикладів є дуже багато. Наша з вами епоха має інші виклики, тож служіння Богу Живому може проявлятися не лише як опіка над хворими чи убогими, але і як порятунок природи як Божого Творива. Про це пише і папа Франциск в енцикліці "Славен Будь!": «Якщо в минулому християни неправильно інтерпретували Писання, то сьогодні ми повинні рішуче відкинути думку, що з факту створення на Божий образ та з доручення обробляти землю можна вивести право на абсолютне панування над іншими створіннями» (67). Людські істоти відповідальні за те, щоб «обробляти і оберігати земний сад (пор. Бут 2,15)» (67), знаючи, що ми не є «остаточною метою інших створінь. Натомість, разом з нами і через нас всі прямують до спільної мети, якою є Бог» (83).
Нещодавно я на своїй сторінці запостив карту України, де позначено найбільш часті випадки підпалів сухої рослинності. Як не дивно, цих фактів найбільше на західних теренах, де кількість практикуючих християн є вищою, ніж загалом у державі. Одна людина, коментуючи допис, резонно запитує: "Це екологічний гріх; чому люди цього не усвідомлюють?" Однозначно відповісти важко. Але слід чесно визнати, що більшість наших вірян ще не чули про екологічний гріх.
Незважаючи на всі зусилля й титанічну працю Бюро екології, якщо місцевий священник не "очистить свою совість від мертвих діл для служіння Богові живому", люди й надалі чинитимуть десятки екологічних гріхів супроти Божого творива, не згадуючи їх у Таїнстві Покаяння.
Великий піст завершується. Напевно, варто запитати себе про здобутки цього періоду в нашому духовному житті. У Велику П'ятницю перед нашими очима постане закривавлений Христос, зображений на Святій Плащаниці. Чи стане чистою наша совість, якщо усвідомимо, що Христос пролив свою кров, а ми спричинилися до його ран своїми екологічними гріхами? Чи зможемо з чистим сумлінням споживати освячені великодні страви, знаючи, що наше життя далеке від того, щоб зватися християнським? Нарешті, чи вистачить нам сміливості заспівати "Христос Воскрес", якщо ми не увірували, що Він "Воістину воскрес"? Його Воскресіння стало поворотним моментом в історії людства, бо нам дароване вічне життя. Але щоб його осягнути, проживімо достойно спочатку це земне, дароване Богом кожному в його неповторності. Амінь!
Підготував о. Олег Кобель референт Бюро УГКЦ з питань екології у Стрийській єпархії
По Євангельському читанню
Слава Ісусу Христу!
Дорогі во Христі, у сьогоднішньому Євангелії можемо спостерігати, що апостоли мають різні думки про місію Ісуса Христа. Одні думають про владу, царство, інші ображаються на них. Нам незвично чути такі слова про тих, кого маємо зараз у лику святих, нам хочеться думати, що вони були бездоганними й безгрішними. Проте Євангеліє показує цю сторону життя учнів Христових, і ми можемо зрозуміти, що зі всіма притаманними людям спокусами сьогодення свого часу стикалися й апостоли.
Відтак і нам слід шукати в собі сили для подолання спокус та перемоги над гріхом. Яків та Іван, сини Заведея, думали про земну владу Спасителя, а відтак і хотіли бути обіруч із Володарем.
Яким є земне розуміння влади? Якою ми бачимо владу в наш час? З чим у нас асоціюється влада?
Асоціюється з заможністю, доступом до ресурсів та можливостей. Зрештою, святіший отець Франциск в енцикліці «Laudato Si» наголошує: «Сучасна людина не була навчена використовувати владу правильно» (див. «Laudato Si», 105), що призводить до зловживань та інших негативних наслідків.
Земне розуміння влади є дуже оманливим, адже коли ти є «кимось» з огляду на владу та статус, твою думку враховують та поважають її. Погляньмо на поведінку людей, що були поруч із Христом. Коли його люди славили (до прикладу, у квітну неділю, яку вже скоро будемо святкувати), біля Ісуса було багато людей, і всі бажали бути неподалік. Коли Христос приніс себе в жертву та терпів осуд, страждання, повис на хресті та був покладений до гробу, людей біля нього було небагато. Залишись тільки вірні.
Але саме таким вчинком Ісус кинув виклик суспільству, адже не йому, як Владиці світу, служили, а Він послужив усім. Не його захищали, а він перед Отцем заступився за нас та відкупив людство, принісши себе в жертву (Євр 9, 28).
Себто Господь Ісус Христос дав приклад правдивого розуміння влади як самопожертви та служіння, а підтвердження знаходимо в Євангелії від Івана: «Тож коли вмив вам ноги я - Господь і Учитель, - то й ви повинні обмивати ноги один одному. Приклад дав я вам, щоб і ви так робили, як оце я вам учинив. Істинно, істинно говорю вам: Слуга не більший за пана свого, а посланий не більший за того, хто послав його» (Ів 13, 14-16).
Дорогі во Христі, а хіба кожен із нас в силу професії, свого уряду чи стану не має певної влади? Хіба не приймає рішень бодай на рівні особистому, сімейному? Відтак кожному є щось довірено, з кожного й питатимуть. Каже Євангеліє від Луки: «Від усякого, кому дано багато, багато від нього й вимагатимуть; а кому повірено багато, від того більше зажадають» (Лк 12, 48).
Відтак, усвідомлюючи відповідальність перед ликом Господнім, перед суспільством та прийдешніми поколіннями, не зрікаючись відповідальності за нужденних ближніх і стан довкілля й усього живого, покаймось за гріхи наші та надолужмо.
Церква стоїть на сторожі життя земного й вічного, ба навіть більше: голос Церкви захищає все творіння Боже від самої людини, яка хибно позиціонує власне місце як «володаря світу» (див. енцикліка «Laudato Si», 67).
Святіший отець наголошує: маємо право використовувати дібра землі для власних потреб, але й маємо обов’язок дбати про майбутнє.
Ми живемо в часі великих екологічних проблем, які переплітаються з нищівним мором – пандемією, що забирає життя чи калічить багатьох.
У пошуках дієвих засобів для порятунку завжди шукаємо підказок Господніх та зважаємо на Його заповіді. За приклад візьмімо старозавітну історію про покаяння Ніневієтян:
«1 І надійшло слово Господнє до Йони вдруге: 2 «Встань, іди в Ніневію, у те велике місто, й проповідуй йому те, що я скажу тобі.» 3 Устав Йона й пішов за Господнім словом, у Ніневію. Ніневія ж була надзвичайно велике місто: на три дні ходи. 4 І Йона почав увіходити в місто, один день ходи. Він об'явив, кажучи: «Ще сорок день, і Ніневія буде зруйнована.» 5 І повірили ніневітяни Богові: оголосили піст і понадягали веретища, від найбільшого до найменшого. 6 Вістка про це дійшла до ніневійського царя; він устав з престолу свого, скинув одежу з себе, покривсь веретищем і сів на попелі. 7 Далі, на наказ царя і його вельмож, було голосно оповіщено в Ніневії: «Ні людина, ні скотина, ні воли, ні вівці - нічого не сміють їсти, ні споживати, та й води не сміють пити. 8 Та щоб усі - від людини до скотини - понакривались веретищами й чимдуж взивали до Бога, і щоб кожен покинув свою нікчемну поведінку й насильство рук своїх. 9 Хто зна, чи Бог іще не повернеться та не роздумає й не відверне від нас палаючий гнів свій, тож ми й не загинемо?» 10 Побачив Бог їхні вчинки, що вони відвернулись від своєї нікчемної поведінки, й роздумався щодо лиха, яке був погрожував їм учинити, - і не вчинив йог (Йони, 3гл).
Тому ми, дорогі во Христі, покликані щиро покаятися в беззаконнях наших і провадити життя, сповнене любові до Бога, ближнього та всього сотвореного світу.
Однією з серйозних екологічних проблем в Україні є вирубка лісів, а викликом для всього людства у наш час є нищівна пандемія, що забирає людські життя.
Закликаю Вас щиро висповідатися та покаятися в гріхах, а на знак щирого покаяння за гріхи в цей весняний час вчинити одну особливу дію – висадити деревце. Бо як Адам, споживши плід з дерева пізнання добра і зла, був вигнаний із раю, так і наше щире покаяння та висаджене деревце нехай стане символом прагнення повернутися знову до раю.
Підготував о. Тарас Дзьоба референт Бюро УГКЦ з питань екології у Сокальсько-Жовківській єпархії
Ці проповіді були підготовані в рамках проведення Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2021 р.